Поради батькам п’ятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Читати повністю

Цікаві факти з життя українського математика

Михайло Васильович Остроградський (1801-1862), народився та похований на Полтавщині.

•      Одним з найважливіших результатів педагогічної діяльності Остроградського став його “Підручник з елементарної геометрії”.

•      Підручник цінний для нас як історико-дидактико-математична пам’ятка.

•      Освоївши термінологію цього підручника, можна використовувати на уроках і в наш час.

ДВІ ЛЕГЕНДИ

    Відомо, що талант чудового українського математика Михайла Васильовича Остроградського проявився ще під час перебування його в Парижі. Обставини перебування Остроградського в Парижі недостовірні, хоча на цей рахунок існують дві легенди.

    Коли на шляху до Парижа Остроградський був обібрав своїм попутником, то не став повертатися додому, а продовжив свій шлях "за способом пішого ходіння" і прибув до мети своєї подорожі без гроша в кишені. У Парижі він найнявся в лакеї до Лапласу.

    У той час Лаплас був постійно зайнятий вирішенням одного вельми важкого питання з небесної механіки. Він бився кілька днів, списуючи крейдою велику дошку, але обчислення виявлялися занадто довгими, і бажаного результату Лаплас так і не зміг отримати. Які ж були його здивування і радість, коли одного разу прийшовши додому, він побачив на дошці доведене до кінця перетворення його формул з давно вже передбачуваним їм результатом. Лаплас був здивований, коли з'ясувалося, що цей результат отримано його лакеєм.

   А ось іще одна легенда.

Лаплас мав звичай задавати своїм слухачам завдання для вирішення у аудиторії. У свій час він став помічати, що ледь він встигає продиктувати задачу, як піднімається велика фігура "з цілою копицею на голові" і відповідає на поставлене завдання. Після одного з таких випадків Лаплас зацікавився велику фігуру 'настільки, що запросив незнайомця до себе додому. Ним виявився не хто інший, як Михайло Васильович Остроградський.

   Лаплас мав звичай задавати своїм слухачам завдання для вирішення у аудиторії. У свій час він став помічати, що ледь він встигає продиктувати задачу, як піднімається велика фігура "з цілою копицею на голові" і відповідає на поставлене завдання. Після одного з таких випадків Лаплас зацікавився велику фігуру 'настільки, що запросив незнайомця до себе додому. Ним виявився не хто інший, як Михайло Васильович Остроградський.

Наукова діяльність

   Ім'ям Остроградського названий еліптичний інтеграл, який Михайло Васильович уперше зумів взяти в 1837 році, він повністю називається інтергралом Ерміта-Остроградського, тому що, ту ж роботу одночасно і незалежно виконав француз Шарль Ерміт.

Пам’ять

•      У 1997 році заснована премія імені М. В. Остроградського НАН України - «За видатні наукові роботи в галузі математики та математичних проблем механіки».

•      • У 2000 році заснована стипендія ім М. В. Остроградського для молодих вчених від Харківської обласної держадміністрації.

•      • У 2007 році ім'ям Остроградського названий Кременчуцький національний університет.

•      • Ювілейна монета до 200-річчя Остроградського

         

Читати повністю

Що треба знати про щеплення

Мама мене захистила                 

Найголовніше про небезпечну хворобу

Поліомієліт - це невиліковне інфекційне захворювання. Його спричиняє вірус поліо, що уражає нервову систему та призводить до паралічу, від якого жертви страждають усе житя.  5-10% з тих, що захворіли, помирають через ураження дихальних м`язів.

Найголовніше про безпечну вакцину
                    є два типи вакцин:
1 . Оральна  поліомієлітна вакцина (ОПВ) - дві рожеві краплі, які капають у рот. Вони використовуються для зупинення спалахів та досягнення високого рівня захисту дітей на територіях,куди повернувся і де циркулює вірус, а також для проведення рутинної  імунізації.

2. Інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ), що вводиться шляхом ін` єкції. Вона використовується для рутинної імунізації.

Шановні батьки, зверніть увагу!

Навіть повністю щепленим дітям потрібні додаткові щеплення ОПВ протягом кожного туру кампанії з вакцинації.

Будь ласка, стежте за оголошення в ЗМІ та питайте свого лікаря про графік наступних турів імунізації. Зокрема звертайте увагу на інформацію про вік дітей, яким варто зробити щеплення проти поліомієліту.

Памʼятайте : ліків від поліо не існує. Єдиний захист від хвороби щеплення!

Читати повністю

БАТЬКИ, НЕ БУДЬТЕ ВПЕРТИМИ!

             
                                        Погордливий і впертий усе
                                          робить по-своєму, не слухає
                                    нічиїх порад і незабаром
                                     стає жертвою своїх оман.
                                                           Езоп

      Хто з батьків не скаржився на впертість своїх дітей? Напевно, майже кожен.   Але рідко хто замислювався над її походженням. Виявляється, однією з важливих причин дитячої впертості є наша батьківська впертість.
    Тому розглянемо особистісні особливості тих батьків, які вважають дітей упертими, а то й вередливими. Найчастіше їм властиві загострення почуття обов'язком, підвищена принциповість, вони уникають компромісів. Цим батькам властиві негнучкість, невміння бачити різні відтінки відносин і будувати їх виходячи із теперішнього моменту.
    Виховуючи дитину, батькам необхідно враховувати її темперамент. Одні діти схильні все швидко схоплювати, робити все швидко. Тому квапити їх зайвий раз не треба, вони і так себе кваплять, а все тим більше не можна штучно сповільнювати темп їхніх реакцій, особливо рухову активність. А якщо ще при цьому ми з нашими вимогами не терпимо заперечень, то в найкращому разі в дітей виникає перенапруження нервових процесів, головний біль, спалахи не завжди мотивованого роздратування. У гіршому - наші вимоги, принциповість не тільки безрезультатні, але й викликають почуття перенасичення, стомлення, ще більшу збудливість, ніж було відпущено темпераменту природою.
   В інших дітей-неквапливих, флегматичних - перенапруження нервових процесів проявляється найімовірніше знову ж надмірною вимогливістю та принциповістю. Врешті-решт відбувається ще більше гальмування й так нешвидких нервових процесів, коли діти все роблять, немов навмисно, повільно, «копаються», байдуже дивляться в одну точку, не відразу реагують на зауваження.
    В обох випадках-як у «швидких», так і в «повільних» дітей - у результаті може виникнути серйозний нервовий розлад-неврастенія: дитина якщо навіть і захоче що-небудь зробити, то виконати, реалізувати задумане не в змозі.
     Підбиваючи підсумки, можна сказати, що ті батьки, які вважають дітей упертими, мають більш істотні характерологічні особистісні й соціально-психологічні відхилення, ніж ті батьки, які не вважають дітей упертими.
    Певною мірою можна говорити не стільки про впертість дітей, скільки про впертість батьків, не здатних знайти взаєморозуміння з дітьми.
    Тому, шановні батьки, якщо ви  хочете змінити свою дитину, починайте краще із себе, свого ставлення до дитини. Терпіння, час, наполегливість, любов і…ваш «упертюх» зміниться прямо на очах.

Читати повністю

Виховання підлітків: що треба знати батькам?

У віці 12-14 років діти входять в так званий підлітковий період. У багатьох батьків словосполучення «підлітковий вік» викликає паніку, так як дорослі чули про труднощі і проблеми з дітьми в даному віці. Підлітки чутливі і вразливі, вимагають більше особистої свободи. У такій ситуації батьки втрачаються і просто не знають як себе вести.

Коли діти вступають у підлітковий вік, батьки самі того не бажаючи роблять масу помилок у вихованні дітей. Часто батьки не розуміють своєї дитини і вдаються до хитрощів і маніпулюванню. Здається, що тільки строгістю і покараннями можна поставити своє чадо на місце. Однак такі методи тільки погіршують ситуацію.

Ось кілька основних рекомендацій, яких необхідно дотримуватися при вихованні підлітка:

Спілкування

Найголовніше при вихованні – це спілкування зі своєю дитиною. При чому, воно має проходити у невимушеній формі. Не треба читати лекцій та нотацій. Також не менш важливо правильно почати бесіду. Уникайте стандартних фраз типу: «нам треба поговорити». Це тільки налякає і відштовхне підлітка, так як йому може здатися, що ви збираєтеся його лаяти. У процесі розмови цікавтеся всім, що стосується вашої дитини: його захопленнями, друзями, справами в школі.

Підтримка

У підлітковому періоді відбувається переродження дитини в дорослу людину. Це процес складний для підлітка і тут без підтримки близьких ніяк не обійтися. Підтримайте захоплення дитини або запропонуйте альтернативу. Підліткові важливо розуміти, що його люблять і цінують, інакше він замкнеться у собі.

Довіра

Підліткові необхідно знати, що він може вам довіряти. Ваша дитина повинна розуміти, що у важку хвилину він може прийти до вас, і ви його не підведете. Якщо, наприклад, у дитини виникнуть проблеми з однолітками, то ви допоможете йому розібратися, при цьому, не читаючи жодних моралей.

Повага

Батьки і діти повинні поважати один одного. Але батьки часто забувають про це, не поважаючи і не приймаючи думки підлітка в розрахунок. Треба розуміти, що лише ставлячись до підлітка шанобливо, ви маєте право вимагати поваги до себе.

Приватний простір

Підлітки намагаються захистити свій особистий простір від стороннього втручання. У такому віці у дитини обов’язково повинна бути своя кімната, яку він може оформити на свій розсуд. Там і буде його особиста територія. І вторгатися туди без стуку і дозволу не треба.

Також свою кімнату підліток повинен прибирати сам. Не перекладайте речі в відсутність дитини. Він буде знати, що його особисті речі належать тільки йому і ніхто не сміє їх чіпати. Підліток буде почувати себе спокійно і зросте довіра між батьками і дитиною.

Самовираження

Не загострюйте увагу на зовнішньому вигляді підлітка, навіть якщо це рвані джинси або викликає зачіска. Кожен має право на самовираження і ваша дитина не виняток. Але що стосується по-справжньому серйозних питань – проявіть твердість. Правила, що стосуються важливих питань, повинні бути сформульовані чітко і виконуватися неухильно.

Підлітковий вік – не найлегший період у житті, як дитини, так і батьків. Саме ви повинні усвідомити: тільки від мудрості батьків залежить становлення особистості дитини в підлітковому періоді.

Читати повністю

Безпечні інтернет-сайти для дітей

Безпечні інтернет-сайти для дітей

bezpeka.kyivstar.ua/rules/for_parents/kidsininet/savesites/

Читати повністю

Дитяча агресія. Як їй запобігти?

Працюючи в школі, інколи  спостерігаєш  агресію у підлітків. Здавалося б на перший погляд спокійний , врівноважений учень, раптом починає вести себе агресивно до оточуючих. Його може вивести з себе слово, репліка однокласника, на яке іншим разом він не звернув би уваги. А іноді це , здається, виявляється зовсім без причини (так, принаймні думаємо ми). При таких «нападах» агресії підліток може хапати чужі речі з парти однокласника, топтати їх, може вибігти з класу, може нагрубіянити, почне лізти у бійку або провокувати її. В інших ситуаціях цей підліток – нормальна дитина, з якою можна поговорити на різні теми, спокійно, не підвищуючи голосу. Про такі ж ситуації розповідають батьки. Є випадки, коли агресію проявляють вдома ті ж підлітки, які не стримуються і в школі, а є й інше. Вдома – спокійні. врівноважені, а от у школі буває по-різному.

То в чому ж причина агресії підлітків? Як вберегти наших дітей від неї?

На формування дитячої агресії впливають два чинники – родина і група, до якої належить підліток.

Психологи розрізняють аутоагресію (агресію. направлену на себе) і агресію, направлену на оточуючих. Прикладом ауто агресії може бути молодіжний рух емо, представники якого вважають себе нікому не потрібними. Наслідком аутоагресії часто стають самогубства.

Зазвичай дитяча агресія спрямована на членів родини, однокласників, інших людей. які оточують дитину.

Однією з причин агресії підлітка може бути надмірна опіка з боку матері. батька чи обох батьків, коли кожний крок підлітка контролюється, коли батьки не дають можливості дитині самому приймати рішення у тих чи інших питаннях. У таких випадках батьки або занадто моралізують, «дістаючи» своїх чад до печінок, розмовляють з ними , використовуючи лише неозначену форму дієслова або наказову. І, зазвичай, мало цікавляться, або й зовсім не цікавляться, чим живе їхня дитина.  У таких сім’ях дитина не поділиться з рідними своїми радощами і проблемами, бо вони рівно нічого не значать порівняно із дорослими проблемами, вони є дурницями порівняно з ними і вирішаться самі собою. А вони, проблеми такі, в більшості самі не вирішуються, вони лише накопичуються. Мамі (бабусі. татові…) здається, вони все роблять правильно: цікавляться, чи дитина вчасно поїла, чи не замочила ноги, чи вивчила уроки; обдзвонюють батьків однокласників, чи вони також пускають своїх дітей на спільну прогулянку. чи, може їхня дитина щось вигадала; підписують зошити за свого сина чи доньку , який вже далеко не першокласник (ну, у мами ж почерк гарніший), а то й у зошиті домашнє завдання можуть самі написати… Їм, люблячим, здається, що за все це їхні діти мають щодня дякувати, а вони раптом повстають!  І мама (і вся дорога родина)– в розпачі: «Я йому(їй) готова небо прихилити, а він (вона) мене не слухає, лається, мало не руку підіймає!» Стоп! А коли я (мама, тато…) останній раз просто посиділа із своїм сином чи донькою, обійнявшись, на дивані і говорила не про суп,  не про неприбрані книжки на столі, не винесене вчасно сміття, не про невивчені уроки, на про оцінки, бали? Коли ми разом сміялись над кумедним випадком, мультиком.

Отож і маємо агресію, коли ми вбиваємо у нашій дитині її «Я» своєю надмірною опікою, або, що гірше, взагалі самоусунувшись від виховання її.

Є ще одна проблема – агресія дітей із заможних родин. Адже у таких родинах зазвичай діти не мають ні в чому відмови. Отож ростуть розбещеними. Звісно, є багато заможних родин, у яких діти отримують належне виховання. Але мова саме про перших. Діти в таких родинах змалечку відчувають свою вищість, згодом вони стають такими собі «царками», яким всі повинні підкорятись і вдома, і в школі. Відчуваючи безкарність, такі підлітки проявляють ще більшу агресію, знущаються над молодшими і ровесниками та й, зрештою, усіма, хто їх оточує.

Як же уникнути, боротися з дитячою агресією? Та й чи можливо це взагалі?

Найперше, про що потрібно пам’ятати батькам, це те, що дитина – не є Вашою власністю.

Надайте своїй дитині свободу і самостійність.

У дитини. як і у Вас, повинна бути сторона життя, до якої Ви не можете вторгатись без її дозволу.

Частіше хваліть своїх дітей! За найменшу їхню перемогу, за вчинки, які Вам здаються не значимими.

Говоріть з дитиною! Багато говоріть! Розповідайте, можливо, щось із власного дитинства, про вчинки, які ви чинили, будучи дітьми і як ви вирішували свої дитячі проблеми, про справжні почуття. Повірте, такі розмови, таке спілкування дуже зближує.

Давайте оцінку не дитині, а її вчинкам. Не забувайте частіше казати дитині, як Ви нею пишаєтесь.

НЕ наказуйте дитині, а просіть допомоги ( до речі, вживайте при цьому «чарівні» слова). Він же ( чи вона) не в армії!

Навчіть знімати приступи агресії. Психологи радять, наприклад, порвати папір, зім’яти газету, порахувати до трьох пам’ятаєте, як герой відомо фільму заспокоював себе: «Спокійно, Іпполіт, спокійно», можна побити «злу подушку» або, як казав Карлсон, і собі сказати, що «головне – спокій». Проявіть фантазію!

Стежте і контролюйте за тим, які передачі дивиться Ваша дитина по телевізору, які сайти відвідує в інтернеті. Це не означає, що відразу треба вимикати комп’ютер чи телевізор і кричати :«Що ти дивишся, займись ліпше уроками!» Нічого, крім агресії такий Ваш контроль не викличе. Обговоріть разом доцільність перегляду тієї чи іншої передачі, мультика, фільму. Постарайтесь переконати підлітка, що цей перегляд нічого корисного в собі не має і що без цього можна обійтись.

Будьте уважними до своїх дітей, спостерігайте за їхнім настроєм, цікавтесь їхнім життям, але обережно, як кажуть «не лізьте в душу». Знайдіть момент, коли дитина сама захоче відкритись. 

Читати повністю